Поезія це завжди неповторність...

На даній сторінці спробую поділитися з вами моїми скромними спробами пера. Не вважаю себе поетесою, це скоріше поклик душі.

Ось я прийшла, моя любове!
І серце я кладу тобі до ніг,
не осуди мене болючим словом
за мій такий невинний гріх.
Не осуди, бо тугу з болем
я в синє небо відпустила,
зігрій візьми мої долоні
і подаруй нестримні крила.
І я стою перед тобою на колінах,
спокуту я вимолюю у Бога,
давно забута мною віра
мені до тебе вказує дорогу.

Немає коментарів:

Дописати коментар